Обіймашки

Коли Олеся натрапила на інформацію про літній дитячій табір, було вже запізно. Група набрана. Та й брали до неї дітей тільки з п’яти років. А Діані ще чотири. Через два тижні несподівано надійшло повідомлення від завідуючої дитячим садком: “Олесю, я попросила керівницю табору обов’язково взяти Діану. Готуйся”.

І от п’ять днів кожного ранку за Діаною заїжджав автобус з дітьми. Олеся проводжала її, а отримувала обратно тільки після обіду.

Діана була найменша, і майже всі діти в автобусі хотіли, щоб вона сиділа поруч з ними. Вибирала Діана сама. В останній день забажала сидіти тільки поруч з Поліною. Іншим дітям навіть прийшлося вийти на деякий час із бусіка, щоб пропустити Діану до Поліни на останнє сидіння.

В таборі з понеділка по п’ятницю ставили мюзикл, а в суботу його демонстрували батькам і всім, кого батьки запросили.

Для артистів були пошиті справжні костюми. А театральний макіяж робила українка Надія – наша Надія, яка разом з Олесею і деякими іншими дівчатами на протязі цілого року вела українську дитячу групу у Вальдкірсі.

В мюзиклі йшлося про мишенят, що жили на острові та видобували на ньому блискучі камінці. І так багато камінців вони нарили, що обвалилася скала. Місце, де мишенята проживали, було частково зруйновано. Тільки після катастрофи вони збагнули, що старий мудрий Миш мав рацію, коли попереджав: якщо ти у природи щось береш, то їй треба замість цього щось повертати. І мишенята почали заповнювати порожнини іншими камінцями.

На сцені було більше 30 артистів. Вистава пройшла без зупинок. Тільки одну пісню заспівали вдруге, тому що мишку Софію в інвалідному візочку забули за першим разом перемістити у ближчий до глядачів ряд.

Група артистів виявилася інклюзивною. Можна було помітити, що деякі дітки, які виконували сольні партії, мали певні особливості.

Спочатку Діана танцювала і співала. Але десь у середині вистави трохи втомилася. 10-річна Поліна підняла її на руки. І цілих 40 хвилин так і тримала на сцені. При цьому Поліна і співала, і підстрибувала, і танцювала з однією рукою. Друга рука підстраховувала 20 кілограмів рожевої мишки з хвостиком. Ми вже почали хвилюватися за тендітну дівчинку. Але в них там був свій театр. Діана палко обіймала Поліну, а Поліна цілувала малу у щічку, нібито сестричку.

Коли вистава закінчилася, вихователька та художня керівниця вистави пані Каріна представила всіх учасників. Кожне третє ім’я було українським! Крім українських і німецьких виступали діти мігрантів з інших країн. Каріна була дуже зворушена результатом роботи і не могла повірити, що все вийшло, хоча багато діток ще не розуміли німецьку мову.

Бекстейдж був представлений родиною пані Каріни. Одна вже доросла донька допомагала у постановці, друга підготувала декорації, а чоловік відповідав за звукотехніку.

Після вистави у залі заграла пісня “Ой у лузі червона калина”. Діти залишали сцену, але перед цим підходили по одному до пані Каріни і міцно обіймали її. Ми зустріли Поліну, яка зійшла зі сцени з Діаною на руках.

– Вони так подружилися за ці п’ять днів, треба познайомитися з батьками Поліни, – сказала Олеся.

– Поліна, де твої батьки?

– Нас тут багато, – відповіла Поліна. А згодом до неї підійшли дві виховательки, які запропонували записати номер телефону.

– Чий це телефон? – питаю в них.

– Це “Дельфін”, назва дитячого дому. Поліна в Німеччині без батьків. В неї їх немає. Вона приїхала ще у лютому 2022 року, коли місто Фрайбург допомогло з евакуацією дитячого будинку з-під Києва.

– А в нас є іменинниця! – промовила в цей момент пані Каріна в мікрофон. День народження був у Софії. Зал заспівав для неї “Happy Birthday”.

– Я теж хочу заспівати пісню, українську, – сказала Софія, яка приїхала у Німеччину тільки пару місяців тому.

А після пісні зазначила, що співала для пані Каріни, якій дуже вдячна за подаровані п’ять днів щастя. – Можна я Вас обійму? – звернулася дівчина до керівниці. Каріна нахилилася над візочком, щоб Софія, як і інші діти, теж могла її обняти.

Ми попрощалися з Поліною, вона опустила на підлогу Діану і знов обняла її, а потім кожного з нас, Діаниної групи підтримки.

Мюзикл закінчився, а 10-річна Поліна з Діаною на руках залишилися. Як остання картинка, що ніколи не забудеться.