Школа і сережки: хто відповідає за втрату?

Давайте розберемося.

 

Часто буває, що у школах втрачаються або навіть крадуться цінні речі. Тоді виникає питання, хто повинен відшкодувати збитки. Школи як об’єкти утримуються муніципалітетами. А вчителі, як правило, приймаються на роботу федеральними землями. Отже справу треба мати з останніми (утримувачами школ та роботодавцями вчителів). В свою чергу вони несуть відповідальність лише за певних умов.

 

В принципі, муніципалітети, на утриманні яких знаходяться школи, не несуть відповідальності за крадіжки в них. Але… вони зобов’язані вживати належних (!) і можливих (!) запобіжних заходів для захисту від крадіжки та пошкодження речей, які приносять учні до школи. Якщо ж цей обов’язок не виконується, муніципалітети можна притягнути до відповідальності у зв’язку з крадіжкою.

 

Отже, питання в тому, що зобов’язана школа, а що ні. Запам’ятаємо: школа зовсім не зобов’язана забезпечувати умови зберігання цінних речей в сейфах із замками під час уроків!

 

З іншого боку, якщо школа вимагає від учнів убрати певні предмети, такі як одяг та цінні речі, наприклад, під час уроків фізкультури, вона повинна переконатися, що предмети належним чином захищені або контролюються протягом цього часу, наприклад, за допомогою шаф, що замикаються. У разі невиконання нею цього обов’язку муніципалітет може бути притягнутий до відповідальності.

 

 

Якщо учень приносить із собою речі, які йому не потрібні для відвідування уроків чи школи, і вони вкрадені або пошкоджені, то муніципалітет, як правило, не несе за це відповідальності. Отже, якщо цінні речі, такі як ювелірні вироби, великі суми готівки або мобільні телефони втрачені, учні та їх батьки залишаються зі збитками, оскільки ці предмети не є абсолютно необхідними у школі. Особливо це стосується відвідування уроків фізичної культури.

 

Муніципалітети несуть відповідальність лише за речі, необхідні для відвідування школи, наприклад, одяг, окуляри, шкільні сумки, а також за кишенькові калькулятори чи інші електронні пристрої, якщо вони принесені на вимогу вчителя і використовуються на уроці.

 

 

Відповідальність настає, наприклад, якщо вчитель винен в порушенні зобов’язання щодо нагляду чи безпеки, принаймні завдяки необережності, скажімо, через те, що він забув замкнути клас на перерві.

 

Якщо крадіжка сталася, незважаючи на достатні запобіжні заходи, учень та батьки не можуть притягнути нікого до відповідальності, особливо якщо учень несе відповідальність за втрату через необережність або нехтування правилами.

 

Школи зазвичай приймають загальні положення щодо захисту від крадіжок, Наприклад:

• Під час занять спортом роздягальня повинна бути зачинена.

• Двері класних кімнат на перервах повинні бути зачинені.

• Учні не повинні приносити до школи цінні особисті речі (прикраси, годинники, великі суми готівки, електронні пристрої тощо), особливо на уроки фізкультури.

 

Для того, щоб такі положення дійсно обмежували відповідальність шкіл та вчителів, їх треба доказово довести до тих, кого вони стосуються – до батьків, учнів, вчителів.

 

 

Якщо вчителю доручено предмети або вчитель навіть запропонував чи попросив передати йому ці предмети, він повинен їх зберігати та відповідає за них.

 

Проте вчителі, які працюють у державних роботодавців, не несуть особистої відповідальності. Натомість роботодавець – зазвичай це федеральна земля – відповідає перед учнем або батьками і має можливість застрахувати свою відповідальність. У разі грубої недбалості або умислу роботодавець може вимагати від своїх працівників, тобто вчителів та директорів, повної компенсації збитків в порядку регресу.

 

 

Учениця прийшла з золотим кільцем вартістю 500 євро та зняла його під час уроку фізкультури. Вчителя вона про це не проінформувала. Протягом години ювелірний виріб було викрадено. Окружний суд міста Кіль відхилив позов про відшкодування збитків, оскільки дитина не мала приносити з собою кільце того дня.

 

Вчителька спорту з міркувань безпеки забрала у учениці золотий браслет і залишила його на підвіконні в спортзалі. Після закінчення уроку фізкультури і вчителька, і учениця забули про браслет. Пізніше він зник. Вищий Федеральний суд (Bundesgerichtshof) прийшов до висновку, що вчителька була зобов’язана подумати про те, що браслет треба повернути учениці. Однак, на думку суддів, частково винні й батьки. Батьки не повинні були того дня відпускати доньку з браслетом до школи. Таким чином, учениця отримала компенсацію лише за частину заподіяної шкоди.

 

Земля Саксонія-Ангальт повинна була виплатити учню близько 620 євро відшкодування збитків, тому що його мобільний телефон був викрадений з роздягальні під час уроку фізкультури (Магдебурзький земельний суд, актовий номер 10 O 2046/10). Вчителька забула замкнути роздягальні.

 

Окружний суд Фленсбурга відхилив позов про відшкодування збитків, поданий 15-річним учнем, чий наручний годинник зник після уроку фізкультури. У шкільному розпорядку передбачалося, що цінні речі повинні бути передані хаузмайстру. Додатково у спортзалі було встановлена «вітрина для нагляду», яка не замикалася. В ній на уроках фізкультури зберігалися наручні годинники, які не були передані хаузмайстру. 15-річний юнак поклав свій годинник у вітрину, але після закінчення спортивного заняття забув його там. Коли він повернувся у спортзал, годинника вже не було.

Земельний суд постановив, що школа виконала свої зобов’язання щодо збереження. Вчителю фізкультури не обов’язково було наприкінці уроку стежити за тим, щоб кожен учень забрав свій годинник. Відповідальність за це несуть самі учні.

 

Повертаємося до історії, з якої ми починали. В ній важливо перш за все з’ясувати, чи була інформація про безпеку на уроках фізкультури – зокрема про заборону мати на собі прикраси – доведена до учениці та її батьків. Якщо так, то вони щонайменше частково відповідальні за збитки.

 

Далі має значення, чи дійсно вчителька прийняла сережки на зберігання. Якщо так, то вона перетворюється на відповідальну особу. Але вимога про відшкодування або позов адресується не до неї, а – якщо вона як і більшість вчителів є держслужбовцем – до федеральної землі.

 

Німці кажуть: мати право та одержати право – різні речі. Вчителька буде, скоріш за все, заперечувати право батьків на відшкодування збитків. Якщо родина з цим не згодна, вона має право звернутися до адвоката чи одразу до суду. І не забуваємо: В будь-якій справі може бути багато нюансів, які можуть перевернути всі попередні висновки. Аналіз випадку для родини адвокат почав би з вивчення шкільних правил, з’ясування питання їх доведення до родини, з’ясування обставин події тощо.

 

Щоб не потрапити в подібні ситуації, треба забороняти своїм дітям брати до школи цінні речі та одягати прикраси, особливо коли запланований урок фізкультури. Відповідальність вчителів за пошкодження здоров’я дитини внаслідок вправ з прикрасами набагато більша за відповідальність внаслідок загублення речей. Якщо сережки української дівчини не знайдуться, бажаю їй, щоб це була найбільша втрата в її житті…