Як у Німеччині жити там, де хочеться

 

Після повномасштабного нападу росії українських біженців реєстрували в усіх округах Німеччини, навіть якщо вони не проходили через спеціальну прийомну установу (табір).

 

На перший погляд ця практика суперечить §24 Закону про перебування (Aufenthaltsgesetz, скороченно AufenthG), тому що в його абзацах 3, 4 та 5 йдеться про обов’язковий розподіл біженців (осіб, яким надається тимчасовий прихисток) за визначеними частками між федеральними землями. Землі, в свою чергу, можуть призначати, в якому окрузі та якому місті або муніципалітеті має проживати біженець.

 

Проте все відбувалося коректно! Згідно рішення Ради ЄС 2022/382 від 4 березня 2022 року, яке має вищу силу відносно національного законодавства. У пункті 16 преамбули зазначалося, що українські біженці можуть самі обрати країну, в якій вони будуть подавати заявку на тимчасовий прихисток. Крім того, вони можуть одразу прямувати в міста, де живуть їх родичи та друзі. У такий спосіб планувалося зменшити навантаження на державні прийомні системи європейських країн і перенести частину логістичних питань на українську діаспору, волонтерів та інших помічників.

 

На початку 2022 року деякі муніципалітети Німеччини навіть приймали біженців самостійно у свої житлові фонди, зокрема орендовані у небайдужих власників вільного житла. Розміщення відбувалося на підставі законів щодо запобігання бездомності, які існують в кожній федеральній землі. Зараз ця система розміщення прибулих українців майже не практикується. Невеличкий наявний житловий фонд використаний. Оренда додаткового житла більш не виправдовує себе: коли українці раптово повертаються додому або переїжджають в самостійно орендоване житло і за них з джобцентру або соціаламту більше не надходить орендна плата, муніципалітету треба продовжувати сплачувати її господарям житла, бо термін розірвання договору оренди – щонайменше 3 місяці. Постійний пошук і розміщення нових мешканців коштує муніципалітету дуже багато часу і ресурсів, яких і без цього завдання не вистачає. Крім того, в деяких регіонах кількість українських біженців давно перевищила доведені квоти, до чого моя родина доклала певних зусиль , і ці регіони більш не проявляють ініціативу, яка б призвела до додаткових витрат.

 

Зараз на сайті міністерства юстиції та міграції землі Баден-Вюртемерг зазначається, що українські біженці не зобов’язані жити у прийомних установах. Вони можуть бути зареєстровані (“прописані”) у родичів та знайомих. І за цим місцем проживання вони мають подавати заявку на тимчасовий прихисток за §24 AufenthG.

 

Саме такий спосіб сформував мій особистий досвід прийому українців в Баден-Вюртемберзі та Гессені. Вони їхали із України безпосередньо в приватне житло, господарі якого приймали на себе певні чималі ризики, тому що спочатку мали “прописати” українців без будь-яких гарантій. Лише після їх оформлення – подачі заявки на тимчасовий прихисток та отримання рішення про призначення соціальних виплат – починала надходити орендна плата. А ризики дійсно є, бо деякі українці не усвідомлюють, що житло не безкоштовне, або сподіваються, що орендодавець з джобцентром самі якось зустрінуться та домовляться, тому не поспішають подавати заявки або підходять до справ з оформлення документів дуже поверхово. Буває, що отримують відмову, складають “лапки” і пропонують все зробити за них.

 

На офіційних сайтах земель Гессен, Нижня Саксонія (серпень 2023 року) також йдеться про можливість реєстрації (“прописки”) українських біженців у приватному житлі – у родичів або друзів. Поняття “друг” не є юридичним терміном, їм може бути або стати хто завгодно, причому дуже швидко. Тому з “пропискою” по заяві господаря житла, яке одразу ж здається в оренду, питань не виникає. По місту реєстрації біженці звертаються до відділів міграції (Ausländerbehörde), де подають заявку на посвідку на проживання за §24 AufenthG.

В “Питаннях та відповідях” станом на 1 грудня 2022 року, оприлюднених Федеральним Відомством з питань міграції та біженців, вказано, що якщо українські біженці можуть проживати у друзів або родичей, їм не треба проходити через табір, щоб бути розподіленими у певне місце. Отже, думаю, що можливість в’їхати з України одразу у житло з можливістю зареєструватися у цьому місці зберігається по всій Німеччині. (Мій досвід підтверджує це по землям Баден-Вюртемберг і Гессен). Справа тільки в наявності житла, можливостях його знайти та оплачувати або в готовності господаря житла побути “другом” та впустити до себе людей без усяких гарантій оплати, принаймні на перший час.

 

На цьому місці зазначу, що отримання посвідки на проживання чи попереднього документу (Fiktionsbescheinigung) може тривати від декількох днів до місяців. Наприклад, у Вальдкірсі взимку не працювала система реєстрації, і новоприбулі українці, розміщені у приватному житлі, чекали більше двох місяців на Fiktionsbescheinigung. Без нього неможливо було подати заявку на грошові виплати до джобцентру. Якщо у прибулих українців немає грошей на життя та оплату житла, вони мають право на виплати за законом Asylbewerberleistungsgesetz. Заявку на них подають до Sozialamt. Ці виплати трохи нижче, ніж від джобцентру. Але ж оплата за помірне житло відшкодовується! Медичне забезпечення надається у мінімальному обсязі: вас лікують за рахунок коштів округу, якщо болить або є загроза життю. Трохи пізніше, з отриманням Fiktionsbescheinigung і подачею заявки до джобцентру виплати Asylbewerberleistungen треба припинити відповідним повідомленням до соціаламту у довільній формі. Без цього джобцентр не розпочне свої виплати.

 

Українці, яким не знайшли житла (а з цим у Німеччині так само важко і власне її працюючим громадянам), прямують в табори для біженців. Звідти їх згодом направляють у житло (найчастіше, гуртожиток) певного міста певної федеральної землі.

 

 

У таборі до моменту видачі направлення українські біженці є “вільними” у сенсі переміщення в інше місце (місто/муніціпалітет/землю), де їм або вони самі знайшли квартиру.

 

А от з моменту видачі направлення мешканцю табору у певне місце проживання (Zuweisungsentscheidung), так само як і з моменту видачі посвідки на проживання (Aufenthaltserlaubnis) тим, хто одразу в’їхав в приватне житло, виникає зобов’язання проживати в певному окрузі, муніципалітеті або в певній федеральній землі – Wohnsitzauflage. Воно фіксується у направленні або на додатковому аркуші до посвідки на проживання.

 

Найчастіше місце проживання обмежується тільки федеральною землею. Так діє, наприклад, у Баден-Вюртемберзі, навіть якщо у документах зазначено інше, бо трохи хаосу було і є у нашому “королівстві”. Деякі федеральні землі обмежують місце проживання певним округом.

 

Обмеження місця проживання певних категорій мігрантів та шукачів притулку передбачено §12а AufentG. Воно призначене розподілити фінансове навантаження між федеральними землями та сприяти інтеграції мігранта. Діє воно три роки. При цьому дозволяється подорожувати по інших містах Німеччини, і навіть в інші країни, дозволяється ночувати в іншому місці, але житло та центр життєвих інтересів повинні залишатися в тому місті/федеральній землі, на які розповсюджується обмеження.

 

 

Передчасне скасування обмеження місця проживання можливе, якщо український біженець знаходить роботу на більш ніж 15 годин на тиждень в іншому окрузі/в іншій федеральній землі з доходом щонайменше у 810 євро після вирахувань податків і зборів.

Так само обмеження місця проживання скасовується, якщо біженець має переїхати на навчання (Ausbildung або Studium).

 

Переїзд до подружжя або до неповнолітньої дитини також є підставою для скасування обмеження.

 

Менш відомі наступні причини скасування обмеження місця проживання: навчання на інтеграційному або фаховому мовному курсі, участь у заходах професійної кваліфікації (наприклад, практикум для визнання фаху за дипломом), подовження навчання (Weiterbildung) в іншому місці.

 

Якщо біженець або біженка утримується за рахунок свого подружжя або неповнолітньої дитини – це теж привід для скасування обмеження.

 

З метою запобігання особливим тяжким обставинам (небезпека для людини або її дітей) обмеження також може бути скасоване.

 

 

Якщо ваше обмеження стосується округа і вам необхідно переїхати в інший округ тієї ж федеральної землі, подавайте заяву до Ausländerbehörde нового округа.

 

Якщо у вас є підстави для переїзду в іншу федеральну землю з перелічених вище, подавайте заяву до Ausländerbehörde за вашим теперішнім місцем проживання. Ваш відділ міграції повинен направити відповідний запит у відділ міграції за вашим новим місцем проживання і отримати від нього згоду. Згода приймаючого відділу міграції вважається наданою, якщо він не заперечує проти запиту протягом 4 тижнів з дати відправлення. Теперішній відділ міграції має прийняти це до уваги і скасувати обмеження, якщо ви довели існування законних підстав для зміни місця проживання.

 

 

Якщо протягом трьох місяців ваші обставини, через які було скасовано обмеження місця проживання, не змінилися (тобто ви, як планувалося, і далі працюєте або вчитесь), то можете вважати, що ви позбулися обмеження місця проживання Wohnsitzauflage назавжди.

 

Якщо ж протягом трьох місяців відбулася суттєва зміна (наприклад, ви вже не працюєте), обмеження місця проживання буде відновлено за новим місцем проживання на час, що залишився від трирічного терміну первісного обмеження.

 

 

Якщо згода відділу міграції на переїзд не надана, у новому місці відмовлять у соціальних виплатах та у реєстрації нового місця проживання, виникнуть проблеми з подовженням посвідки на проживання, в тому числі з метою отримання роботи. Ці проблеми неможливо вирішити інакше, як через отримання згоди на переїзд, якщо для цього є прописані в законі підстави.

 

Крім того, за порушення вимог щодо місця проживання може буть накладений адміністративний штраф у розмірі до 1000 євро (див. §98 абзац 3 № 2a і 2b, а також абзац 5 AufenthG).

 

 

Якщо біженець за §24 отримав посвідку на проживання (Aufenthaltstitel) разом з обмеженням місця проживання (Wohnsitzauflage), і після цього повернувся в Україну, в’їхати в Німеччину і зареєструватися в іншій землі не вийде. Повторно можна в’їхати в той самий округ, і принаймні в ту землю, в якій проходила реєстрація, якщо раніше було видане обмеження місця проживання.

 

Якщо біженець виїхав з Німеччини і був відсутнім більше 6 місяців, його посвідка на проживання анулюється. На це вказує §51 абзац 1 пункт 7 закону AufenthG. Обмеження місця проживання продовжує жити своїм життям і діє далі, на що вказує абзац 6 цього параграфу. Отже, навіть у разі в’їзду за “безвізом” через більше ніж 6 місяців з моменту виїзду і повторної подачі заявки на отримання посвідки на проживання за §24 AufentG, звертатися треба до Ausländerbehörde округу і землі, де діє обмеження Wohnsitzauflage.