Як чудово розуміти декілька мов!

Моєю першою мовою була російська. Тому мені простіше викладати нею свої думки. А з 2014 року ще й матюкатися – хоча й не часто.

 

Друга моя мова – українська. Для мене вона означає студентський світ, гуртожиток з друзями з багатьох українських міст, вірші, які мені писали, і… таємний код. Бо не всім вдасться вимовити “паляниця, водиця, криниця” або “лисиця укрзалізницею везе паляниці та верзе нісенітницю”.

 

Третя мова – німецька. Які ж листи та скарги я навчилася нею писати! А ще – вести дискусії та звітувати. Німецькою можна легко знайти якісну наукову та дослідницьку інформацію.

 

Четверта мова – англійська. Для мене це мова стислої та потужної реклами, а також ключ до всього світу. А ще – джерело додаткових знань, яких не викладено німецькою.

 

П’ята мова знов друга, тобто українська. Бо до неї повертаєшся і охоплюєш більш ніж цілий світ. Українською можна малювати та відчувати. Як ніякою іншою. Довести? Ну якою ще мовою можна так ніжно сказати: “Маліють дні…”?

 

***

 

 

Маліють дні. Холодними стежками

блукає осінь в сумі по садах.

І журавлі прощальними ключами

летять у даль… Куриться довгий шлях,

і вершник мчить, у брязкоті металу,

мов наздогнать весни він хоче дні…

О друже мій! То молодість промчала

на золотому, дикому коні…

 

 

***

 

Мій улюблений український вірш про осінь переклала на німецьку. Може, кому треба для школи? Беріть!

 

***

 

 

Die Tage schwinden. Der Herbst in Trübnis schreitet

auf kalten Pfaden durch die Gärten hin.

Und Kraniche in Schwärmen sich bereiten

zu fliegen in die Ferne… Wie ein Dschinn

steigt aus dem Weg der Rauch in blauen Schleifen.

Der Reiter jagt mit klirrendem Metall,

als könnt’ er noch die Frühlingstage greifen…

Oh Freund, das war die Jugend, wild und froh,

dass sie auf dem goldnen Pferd dahin entfloh…