Як не плутатись в особових займенниках

 

Ich liebe dich? dir? Ich schreibe dir? dich?

Я кохаю тебе чи тобі, пишу йому чи його? Як в цьому розібратися, а головне, запам’ятати та застосовувати, не прокручуючи у голові таблиці змінювання займенників із підручників?

 

Колись давно винайшла свій спосіб легко опанувати цю тему, потім випробувала методику на учнях. Серед учнів були і афганські біженці, які не мали можливості у своїй країні відвідувати школу і яким слово “займенник” було невідомо. Отже, сподіваюсь, що цей допис стане в пригоді також тим, хто хворів, коли у шостому класі проходили займенники.

 

 

Мова піде про особові займенники та їх відмінювання. Що таке “займенник”, легко здогадатися із самого слова. Походячи від давньоруського слова “замѣнникъ”, воно означає “той, що замінює”. Щоб не називати особу по імені, можна її назвати іншим словом – я, ти/Ви, він, вона, воно; ми, ви/Ви, вони. Такі слова називаються “особовими займенниками”, бо вони заміняють особу чи декілька осіб.

 

Особові займенники змінюються, в залежності від того на яке питання вони відповідають.

Хто? – я

Кого? – мене

Кому? – мені

 

В німецькій мові особові займенники так само змінюються:

Хто? Wer? – ich

Кого? Wen? – mich

Кому? Wem? – mir

 

Звичайно, можна завчити таблиці і згадувати їх кожного разу, коли ви шукаєте відповідне слово. Але ж у житті немає стільки часу!

 

 

Метод тренування за картинками певних ситуацій напрошується сам. Ми починаємо речення, наприклад, “я кохаю …” і додаємо займенник, що відповідає зображенню.

 

Проходимо так через всі картинки:

Ich liebe mich. (Я кохаю мене (тобто, себе).)

Ich liebe dich. (Я кохаю тебе.)

Ich liebe Sie. (Я кохаю Вас.)

Ich liebe ihn. (Я кохаю його.)

Ich liebe sie. (Я кохаю її.)

Ich liebe es. (Я кохаю його.)

Ich liebe uns. (Я кохаю нас.)

Ich liebe euch. (Я кохаю вас.)

Ich liebe Sie. (Я кохаю Вас.)

Ich liebe sie. (Я кохаю їх.)

 

Спочатку підглядаємо в слова біля картинок та їх переклад, потім складаємо аркуш так, щоб підказки не були видні, і повторюємо речення з усіма займенниками.

 

Що будемо мати в результаті? Ми не просто запам’ятаємо займенники з таблиці, а й зв’яжемо їх у нашому мозку з візуалізацією певної ситуації. Крім того, проговоримо не окремі слова, а цілі фрази. Пізніше, у подібній ситуації, наприклад, коли ви звернетеся до близького вам співрозмовника з реченням “я кохаю тебе”, ви автоматично згадаєте саме “ich liebe dich“, але ж не “dir” і не “Sie”.

 

 

Подивіться на картинки. Зверху зліва ви бачите особу (смайл), яка показує на себе. Це я сам (ich), або перша особа.

Праворуч ви бачите два смайла в одній групі, як одне ціле. Вони теж показують на себе. Це ми (wir), і теж перша особа, тільки у множині.

Нижче з’являється співрозмовник. Якщо я вже є першою особою, то мій співрозмовник буде другою особою. Це ж очевидно. І коли я до нього звертаюсь, то говорю “ти” (du). А от якщо мій співрозмовник старший за мене, то зазвичай я звертаюсь до нього на “Ви” (Sie).

Праворуч бачимо двох співрозмовників. До них я звертаюсь на “ви”. Якщо вони старші, то на “Ви”. В українській мові звучить однаково. А в німецькій – ні! І тому тут багато хто плутається.

 

Якщо вчитель звертається до дітей у класі, він у Німеччині говорить “ihr“. Наприклад: Habt ihr die Hausaufgaben gemacht? (ви зробили домашнє завдання?)

А от на батьківських зборах вчитель буде використовувати “Sie“. Наприклад: Haben Sie bereits die Eltern-App installiert? (Ви вже встановили застосунок для батьків?)

 

Отже, в українській мові граматика усного мовлення для другої особи множини не залежить від того, чи ми звертаємось до кожного з публіки на “ти” чи на “ви”. Тільки на письмі ми розрізняємо “ви” з маленької літери та “Ви” з великої літери.

А в німецькій мові ми звертаємось до публіки з “ihr”, коли ми з усіма на “ти”, та з “Sie”, коли серед наших співрозмовників є ті, з ким ми на “Ви”.

 

Третя особа виникає тоді, коли у мене вже є співрозмовник – ним можуть бути, до речі, і мої читачі або слухачі – і я говорю з ним про когось, хто не поруч з нами. Якщо я говорю про якогось чоловіка чи предмет чоловічого роду, то називаю його “він” (er), на жінок чи предмети жіночого роду говорю “вона” (sie), на дитину, осіб чи предмети середнього роду кажу “воно” (es).

 

До речі, дівчинка в німецькій мові середнього роду – Mädchen – через суфікс “chen”, який означає щось маленьке і завжди вказує на середній рід. Якщо ми у розмові вживали слово “Mädchen” або “Kind”, то надалі можлива заміна на “es”. А от якщо ми називали дитину по імені – наприклад, Martina або Werner, то у наступних реченнях імена можна замінити на “sie” або “er”.

 

Якщо я з другою особою обговорюю декілька людей або предметів, я називаю їх “вони” (sie). В німецькій мові відмінювання маленького “sie” (вони) із третьої особи множини збігається в усній мові з відмінюванням великого “Sie” для другої особи, з якою ми на “Ви” . А от відмінювання маленького “sie” (вона) із третьої особи однини відбувається за іншим сценарієм .

 

Взагалі, з займенниками німці та їх пращури виявилися не дуже креативними. Багато слів співпадають, але мають абсолютно різні значення. Які саме – випливає з контексту та вживаних граматичних форм.

 

 

Саме так! Ви можете вникнути в граматичні нюанси, що описані вище, а можете і не вникати. Щоб не вникати, використовуємо картинки, які, до речі, на моє замовлення намалював штучний інтелект з чату bing. (Наразі він змінив свій логотип і марку на Copilot.)

Просто візьміть приєднаний до цього допису аркуш з табличкою і картинками і починайте проговорювати речення з запропонованими словами. З афганськими учнями ми візуалізували займенники прямо на занятті у групі. Той, кого я викликала, був “я”, до мене він звертався на “ти”, потім, кланяючись, на “Ви”. Інші учні були для нас другою особою в множині (як учні для вчителя). Предмети чоловічого, жіночого та середнього роду були викладені на столі (der Apfel, die Tasse, das Buch). За вікном гуляли діти – “вони”. Учень повторював одне й те саме речення з різними займенниками, вказуючи при цьому пальцем на особу або предмет розмови.

 

 

Візьміть перший аркуш “Nominativ” (називний відмінок). Тут наші займенники відповідають на питання “хто? що?”. Беремо характеристику із запропонованого списку, наприклад, attraktiv (привабливий) і “прокручуємо” її з усіма займенниками. Спочатку підглядаємо у середні стовпчики, потім їх ховаємо.

 

Ich bin attraktiv. (Я приваблива/-ий)

Du bist attraktiv.

Sie sind attraktiv. (Sie = Ви, одна особа)

Er ist attraktiv.

Sie ist attraktiv. (sie = вона)

Es ist attraktiv.

Wir sind attraktiv.

Ihr seid attraktiv. (ihr = ви)

Sie sind attraktiv. (Sie = Ви, декілька осіб)

Sie sind attraktiv. (sie = вони)

 

Після цього беремо інше слово із списку і так само “прокручуємо” його. Слова на першому аркуші підібрані таким чином, щоб заразом підняти власну самооцінку .

 

З другим аркушем тренуємо Dativ (давальний відмінок). Тут наші займенники відповідають на питання “кому? чому?”

Доповнюємо запропоновані речення.

 

Das Auto gehört mir. (Машина належить мені.)

Das Auto gehört dir. (Машина належить тобі.)

Das Auto gehört Ihnen. (Машина належить Вам.)

Das Auto gehört ihm. (Машина належить йому.)

Das Auto gehört ihr. (Машина належить їй.)

Das Auto gehört ihm. (Машина належить йому.)

Das Auto gehört uns. (Машина належить нам.)

Das Auto gehört euch. (Машина належить вам.)

Das Auto gehört Ihnen. (Машина належить Вам.)

Das Auto gehört ihnen. (Машина належить їм.)

 

Зверніть увагу на те, що іноді трапляються несподіванки. Ми очікуємо, що після певного дієслова повинно ставитись питання “кого?”, але в німецькій мові це дієслово може вимагати питання “кому?”.

 

Найпопулярніше дієслово з несподіванкою – “вітаю”. В українській мові ми говоримо “я вітаю вас”, а от в німецькій – “ich gratuliere dir” (нібито як “я вітаю вам” )

Після тренування ви запам’ятаєте правильні словосполучення.

 

З третім аркушем робимо вправи на Akkusativ (знахідний, або, за прямим перекладом з латинської – звинувачувальний відмінок). Займенники відповідають на питання “кого? що?”

 

Die Tante besucht mich. (Тітка відвідує мене.)

Die Tante besucht dich. (Тітка відвідує тебе.)

Die Tante besucht Sie. (Тітка відвідує Вас.)

Die Tante besucht ihn. (Тітка відвідує його.)

Die Tante besucht sie. (Тітка відвідує її.)

Die Tante besucht es. (Тітка відвідує його.)

Die Tante besucht uns. (Тітка відвідує нас.)

Die Tante besucht euch. (Тітка відвідує вас.)

Die Tante besucht Sie. (Тітка відвідує Вас.)

Die Tante besucht sie. (Тітка відвідує їх.)

 

Несподіванкою на третьому аркуші буде речення з дієсловом “дзвонити” (anrufen). Українці дзвонять комусь. А німці дзвонять когось. Тут їх можна зрозуміти, бо дієслово “anrufen” (дзвонити) походить від “rufen” (кликати). А кличуть завжди когось.

 

Посилання на файл у форматі PDF для завантаження. Користуйтеся на здоров’я.